В основі цілеспрямованої діяльності людини знаходяться процеси прийняття рішень, які дозволяють виділити найважливіші наукові проблеми та вказати способи їх вирішення, організувати раціональне функціонування виробничих та господарських організацій і установ, покращити якість та прискорити роботи зі створення нової техніки та прогресивних технологій.

 

Задачі пошуку екстремумів функцій однієї та багатьох змінних без обмежень, що розглядаються в математичному аналізі, являють собою найпростіші задачі визначення найкращих способів дії в неперервному середовищі. Більш наближені до реальності моделі дослідження операцій, які розглядають окрім функціональних зв’язків ще й наявні обмеження як у детермінованому, так і у стохастичному середовищі. Однак у більшості задач дослідження операцій прямо чи непрямо постулюється наявність одного-єдиного критерію, який повинен з достатньою мірою відповідності відображати телеологічний аспект функціонування тієї чи іншої системи або ж ОПР.

 

В той же час на практиці доволі часто зустрічаються багатоаспектні проблеми, якість розв’язування яких відображається певною множиною критеріїв, або ж пошук розв’язків яких покладений на групу експертів, кожен з яких має свої уявлення та фахові знання з запропонованої проблемної області. Крім того, існують ситуації, коли інтереси сторін, покликаних синтезувати рішення, не є узгодженими, і, можливо, повністю або частково протилежні, що ще більш ускладнює пошук задовільного рішення. Теорія прийняття рішень покликана дати теоретичне формальне обґрунтування та опис таких ситуацій, виявити існуючі парадокси та вказати можливі шляхи пошуку прийнятних рішень.

 

В контексті ПР виділяють такі основні структурні елементи: задача прийняття рішення; вирішуючий елемент - особа, що приймає рішення (ОПР) або колективний орган, що приймає рішення; одна або декілька цілей прийняття рішення; множина альтернатив, між якими робиться вибір.

 

Розділяють також об’єкт прийняття рішень, і систему прийняття рішень. Об’єкт прийняття рішень це об’єкт, відносно якого приймаються рішення, на який спрямовуються керуючі впливи та стан якого ми хочемо змінити за допомогою цих керуючих впливів. Система прийняття рішень - підсистема певної метасистеми, в яку входить об’єкт прийняття рішень, керуючі впливи та інші зовнішні впливи, які безпосередньо впливають на процес його функціонування. Повний опис стану системи прийняття рішень в певний момент часу називають ситуацією прийняття рішень.

 

При вивченні процесів прийняття рішень розрізняють два основні підходи - дескриптивний та нормативний. В основі дескриптивного підходу знаходиться емпіричне дослідження рішень, спрямоване насамперед на опис проблемної ситуації, поведінки окремих ОПР та груп ОПР у процесі прийняття рішень. Таким чином мета дескриптивного підходу полягає у виявленні та вивченні закономірностей формування рішень в процесі взаємодії ОПР та груп ОПР з проблемою.

 

Нормативний підхід виходить з необхідності теоретичного обґрунтування принципів раціонального вибору та раціональної послідовності етапів - "норми" - у процесі формування рішень, тобто ставить дуже високі вимоги до ОПР. Основою нормативних моделей (типу "як повинна себе поводити ідеальна ОПР") служать як деякі аксіоматичні положення, так і результати аналізу та узагальнення дескриптивної інформації.

 

В практичних системах прийняття рішень використовуються як результати дескриптивних досліджень, так і теорії нормативного підходу, що дозволяє цей проміжний варіант розглядати як "прескриптивний" підхід. Прескриптивний підхід рекомендує, як повинна діяти ОПР з середніми можливостями та інтелектом, якщо вона здатна систематизовано працювати над проблемою. В цьому випадку знаходження найкращих в тому чи іншому сенсі рішень не гарантується, а обирається "непогане" вільне від непослідовностей та суперечливостей рішення.

 

Процес прийняття рішення суттєво залежить від особливостей середовища, і в цьому сенсі розрізняють структуровані, слабо структуровані або неструктуровані задачі прийняття рішень. Прийняття рішень в умовах слабої структурованості або неструктурованості знаходиться на межі багатьох дисциплін - починаючи від системного аналізу, моделювання і закінчуючи формальними моделями теорії прийняття рішень та дослідження операцій. Процес прийняття рішення складається з декількох основних етапів. Різні автори з різним ступенем деталізації розглядають послідовність етапів, але в загальному зберігається послідовність:

- виявлення проблемної ситуації та постановка задачі прийняття рішення;

- формулювання поняття якості рішення та структуризація його до рівня критеріїв;

- опис можливих станів зовнішнього середовища, прогнозування можливих результатів дій ОПР з наступним виявленням та (або) конструюванням альтернативних варіантів рішень;

- оцінювання якості альтернатив, порівняння їх між собою та вибір найбільш відповідних до мети;

- аналіз рішення та опрацювання плану розв’язання проблемної ситуації.