У м.Львові та Львівській області відбудеться ряд ювілейних мистецьких заходів з нагоди 125-річчя від дня народження видатного українського режисера- реформатора, актора, перекладача, публіциста та театрального педагога Леся Курбаса.

  Зокрема, 17 лютого о 12.00 год. у приміщенні Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса розпочнеться круглий стіл "Театр, як інтелектуальне джерело міста”. 

В цей же день о 19.00 год. учасники та гості круглого столу переглянуть виставу театру ім. Леся Курбаса "Лісова пісня”.

  20 лютого о 14.00 год. та 23 лютого о 13.00 год. у м.Самборі відбудеться відкриття двох ювілейних виставок присвячених Лесю Курбасу. Також 23 лютого о 15.00 год. у приміщенні Народного дому м.Самбір Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса представить Мистецький вечір з нагоди ювілею Леся Курбаса.

  Львівське міжобласне відділення Національної спілки театральних діячів України підготує спецвипуск видання "Театральна бесіда”, в бібліотеках м.Львова та області відбудуться тематичні книжкові експозиції та круглі столи з нагоди ювілею.

З сайту Львівської ОДА

Довідково. 

Лесь Курбас народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір  у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі).

Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах.

Тому Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура.

1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському.

Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва „Молодий театр” з’явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.

Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім Шевченка, і під назвою „Кийдрамте” (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли у Білій Церкві, потім в Умані.

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру „Березіль” (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.

Лесь Курбас і „березільці” знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру „Березіль”, стала „Комуна у степах” (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

У Києві „Березіль” мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі „Шпана”, „Алло на хвилі”), агітпроп. П’єса М. Куліша „Народний Малахій”, „Мина Мазайло”, на жаль, не знайшла розуміння у критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в „похмурості”, викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави „Маклена Граса”. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було обмовлено, звільнено з посади керівника „Березолю” і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Михайловича Михоелса в Московському державному єврейському театрі на Малій Бронній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 3 листопада 1937 року після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.

21 грудня 1991 р. Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. „Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УСРР”.