Головна » 2012 Березень 2 » Місто Львів
15:25:06 Місто Львів | |
100-річчя від дня народження Лева Ребета У суботу, 3 березня, на Личаківському цвинтарі (поле почесних поховань №67, могила Лева Ребета) об 11.00 год. відбудеться панахида з нагоди відзначення 100-річчя від дня народження Лева Ребета. "Лев Ребет – людина, яка була ідеологом в українських визвольних змаганнях, який віддав своє життя за Україну. Він був замордований. Його дружина - це його соратниця. Це люди, які своїм іменем прославляли і прославляють Україну. Тисячі людей загинуло – були замордовані, закатовані і для громади міста це велика честь вшанувати пам'ять Лева Ребета. Міський голова Андрій Садовий." Варто зазначити, що по завершенні панахиди відбудеться покладання квітів до могили Лева Ребета керівниками Львівської обласної ради та Львівської міської ради, представниками громадськості. Довідка Ребет Лев (псевдоніми: «Кіл», «Стар», «Кліщ») народився 3 березня 1912 року в Стрию на Львівщині, в сім’ї поштового урядника Михайла Ребета і Катерини з дому Недокіс. Від 1922 по 1930 р. навчався в гімназії в Стрию, був там активним пластуном та вже в гімназії став членом УВО. У 1929 році став членом ОУН, а згодом і провідником Окружної Екзекутиви ОУН-Стрий. В 1931 році вступив до правничого факультету Львівського університету, який через працю в УВО-ОУН та часті арешти поляками, закінчив лише у 1938 р., здобувши титул магістра права. У березні 1939 р. був знову заарештований польською владою і перебував у тюрмі до вересня 1939 р., після звільнення переїхав до Кракова. Учасник Другого ВЗ ОУН, став на боці РП ОУН у 1941 році. Після проголошення Акту 30 червня 1941 року у Львові та створення УДП став заступником голови УДП Ярослава Стецька, а від 12 липня 1941 р., після арешту німцями Я. Стецька перебрав його обов’язки, ставши одночасно представником ОУН (б) в Українській Національній Раді у Львові, яку очолили доктор Кость Левицький та Митрополит Андрей Шептицький. 14 вересня 1941 р. заарештований німцями, перебував у тюрмі в Кракові, а потім до жовтня 1944 р. – в концтаборі Аушвіц (Освенцім). Після звільнення переїхав спочатку до Братіслави, а згодом до Відня, поранений під час бомбардування міста. В січні 1945 р. ввійшов до складу Закордонного Центру ОУН, а згодом – до складу керівництва ЗЧ ОУН, де був обраний Головним Суддею. На тлі політичних розходжень від праці ЗЧ ОУН відійшов ще в 1946 р. і від 1950 р. присвятився праці в ЗП УГВР, де згодом став Головою Ради референтів. Співпрацював з різними українськими виданнями в еміграції – «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», був редактором тижневика, а тоді місячника «Український самостійник». У 1953 р. був покликаний Проводом ОУН на УЗ до складу Колегії Уповноважених для ладнання конфлікту в ЗЧ ОУН, у 1954 р. разом з уповноваженим Зиновієм Матлою у висліді непогоджень із Степаном Бандерою, очолив реформаторське крило в ЗЧ ОУН, а пізніше – щойно створену ОУН за кордоном, ставши її першим Головою Політради. Автор багатьох наукових праць в галузі права, політології, соціології – «Формування української нації» (1951), «Держава і нація» (1949), «Порівняльна метода в науці права» (1947), «Походження українців, росіян і білорусів у світлі сучасних совєтських теорій» (1955), «Теорія нації» (1955) та «Світла і тіні ОУН» (вийшла друком в 1964 р.). Від 1952 р. – доцент, а від 1954 р. – професор УВУ, член НТШ.12 жовтня 1957 року Лев Ребет був убитий агентом КДБ Богданом Сташинським. 30 жовтня 2010 року тлінні останки Лева Ребета та його дружини Дарії перепоховані у Львові на Личаківському цвинтарі. З сайту Львівської міської ради Детальніше на сайті Вікіпедії | |
|
Всього коментарів: 0 | |