В 1996 році на фізико-математичному факультеті були започатковані засідання дискусійного клубу "Veritas”(лат. "Істина”). Засновником клубу є Яворський Михайло Теофілович, кандидат фізико-математичних наук, доцент. Дискусійний клуб був створений на базі студентського математичного гуртка, який проводив підготовку до математичних олімпіад. До складу якого входили: Матурин Ю., Дільний В., Савчин Н., Рудницький С., Гелета Н., та інші студенти фізико-математичного факультету. Члени гуртка цікавилися різними надприродніми явищами, котрі можна спробувати пояснити з наукових позицій, але оскільки вони мають релігійний підтекст, то церква не допускає їх трактування. Це скажімо такі питання: що таке людська душа; що таке любов з точки зору філософії, психології, релігії; чи мають право на існування в християнському світі такі вчення як хіромантія, астрологія, теорія переселення душ тощо. Досить часто між членами гуртка точилися дискусії, причому деякі думки були достатньо аргументованими і заслуговували уваги. Таким чином виникла ідея винести проблеми, котрі обговорювалися в межах гуртка на широкий загал. Адже серед викладачів і студентів є люди, котрі теж задавали собі подібні запитання і можливо мають оригінальні відповіді на них. Також цікаво видати свої ідеї з тією метою, щоб їх проаналізували фахівці з психології, філософії, фізики, теологи.

Перше засідання провів Михайло Теофілович, висунувши на обговорення тему: "Роль числа в житті людини”. Ним була підготовлена цікава доповідь, заснована на поглядах ще самого Піфагора, але досі відома вузькому колу людей. На засідання Михайло Теофілович запросив цікавих гостей. В залі точилася гостра дискусія, досить активними були студенти молодших курсів. В цілому всі учасники дискусії були задоволені, адже кожний дізнався щось нове для себе, думки опонентів підкоректували власну точку зору. Пізніше почали виносити свої теми на обговорення інші студенти з гуртка. Один чи два студенти, котрі цікавились певним питанням і мали щодо нього якісь ідеї, опрацьовували за рекомендацією Михайла Теофіловича літературу з даного питання, готуючи тим самим вступну доповідь до дискусії. На дискусію запрошувались студенти, викладачі, релігійні діячі і в певних випадках спеціальні гості. Серед гостей клубу: Охріменко В. (лікар), Ілик Т., Мовчан В., Біленко Т. (викладачі). Саме засідання дискусійного клубу протікало наступним чином: оскільки на дискусії постійно запрошувались святі отці, то дискусія розпочиналася і закінчувалася молитвою, та благословенням отця (в основному дискусії відвідував о. Софрон та студенти духовної семінарії); далі Михайло Теофілович, який виступав в ролі ведучого виголошував тему, яка виноситься на дискусію і представляв доповідачів та гостів клубу; пізніше виступав доповідач, який виступав своєрідною "затравкою” дискусії; пізніше вступали в дискусію студенти, викладачі, гості. Серед доповідачів часто були запрошені гості: Мовчан В., Сидорчук С. та інші. Також самі учасники клубу: Матурин Ю., Савчин Н., Дільний В. З часом два доповідачі підбиралися з протилежними поглядами для загострення дискусії на самому початку. Це дало свої результати: дискусія протікала жваво, особливо активними були студенти. В квітні цього року відбулося виїздне засідання клубу в духовну семінарію, на якому було присутньо багато людей нашого міста. Постійними опонентами були викладачі, студенти та релігійні діячі. Був помітний брак категоріального апарату. Досить часто опоненти говорили те саме тільки різними словами, і через це не могли між собою примиритися. Це все привело Михайла Теофіловича до думки, що потрібно надбання учасників клубу систематизувати в друкованому варіанті. Таким чином була випущена книга "До Бога через віру і знання” ("Синтез релігії і науки”).

Але мета нашої роботи багатьом залишалася незрозумілою. Особливо неприємним для учасників клубу був інцидент, котрий відбувся на одному із останніх засідань. Виявилась гостра суперечка між викладачами нашого університету та деякими монахами, котрих було запрошено, оскільки отець Софрон не мав змоги прийти. Дискусія перетворилася на взаємні образи. Прозвучала думка, що оскільки учасники дискусії тлумачать речі, котрі церква вже давно протлумачила в богословській терміногології, то краще не проводити такі дискусії.

Висловлені докори привели до роздумів учасників дискусії. Ми зрозуміли, що мета дискусії полягає не тільки в тому щоб виставити свої погляди під шквал опонентів і в залежності від того чи відстояна позиція чи ні підкоректувати свої погляди. Оскільки дискусії відвідує багато студентів першого-другого курсу, котрі чують про деякі речі вперше, то формування їх поглядів з приводу почутого залежатиме від того в яку площину буде поставлена дискусія і яка точка зору буде більше аргументована. Ми побачили, які розбіжності існують між людьми, котрі дотримуються наукових поглядів і людьми, котрі яро відстоюють релігійні позиції. Але більшість викладачів та студентів теж релігійні люди і вірять в Бога. Тоді учасники клубу: кандидат педагогічних наук (методика фізики) Дробчак З.Д., кандидат філософських наук Головчук М.Ю., магістрант (фізика) Рудницький С.В. вирішили виступити з своїми поглядами, котрі вже давно назріли і підтверджені досвідом. На дискусію було висунуто тему: ”Наукова та релігійна картина світу– протилежність чи гармонія?”.

Ведучим дискусії було обрано аспіранта (математика) Дільного В. Були запрошені студенти з Духовної семінарії. Основні ідеї доповіді Рудницького С. В.: "Дитина народжується, зразу вона задає багато запитань, всім цікавиться. Якщо вона виховується в релігійній сім’ї, а більшість українців такими є, то відповіді на запитання світоглядного характеру вона отримує в богословському дусі. Коли вона йде до школи, то на ті ж запитання шкільна наука дає відповіді по іншому. Часто акцентується увага на протилежності цих думок. В результаті в дитини запитання починають пропадати. Дитина виростає а цей внутрішній конфлікт залишається. Зрозуміло, що протягом життя це не є єдиний конфлікт, який терзає її душу. Але йдеться про питання життя: чи дійсно потрібно жити за законами, котрі вчить церква і в кінці за їх дотримання людину чекає вічне життя в раю; чи просто жити так, щоб нікому не робити зла і можна досягти того ж результату; чи є відповідальність перед Богом за несвідомі вчинки (в стані афекту); чи можливо потрібно жити в своє задоволення, поки є можливість. І обраний стиль життя залежить від того, хто буде тим авторитетом, який сформує життєві погляди людини і аргументовано пояснить "недоречність” інших. Тому метою як науковців, зокрема педагогів так і богословів повинно бути виховання людини, котра при виборі між злом і добром свідомо вибирає добро. Коли це робити окремо, то наслідки будуть такі, як описано вище. Отже потрібно виробляти спільні ідеї, зокрема і спільні світоглядні погляди. Скажімо наукове пояснення походження Всесвіту, через "Великий вибух” цілком може бути поясненням акту творення, котре описується в Біблії, а сама причина великого вибуху ніщо інше акт Господньої волі ("Спочатку було слово...”). Є також ряд інших фактів, які є темою суперечки можна привести до погодження між наукою та релігією, для цього достатньо визнати, що кожна з них просто трактує ці факти своїм категоріальним апаратом. Потрібно припинити взаємні звинувачення між науковцями та теологами. А набуті знання і віра в Бога мають бути рівноправними, а не придушувати один одного.

З залу були наступні запитання: "Чи є елементи віри в наукових пошуках?”, "З якими науками повинна консолідуватись церква, для вироблення єдиного світогляду?”. Орієнтовні відповіді доповідача: "Наука– це експериментальна галузь людської діяльності і в основному базується на досвіді”, "Серед наук, котрі повинні об’єднати свої зусилля з релігією, для створення єдиної картини світу є природничі науки та філософія, хоча певний внесок може внести кожна наука.

Пізніше свої погляди висловив Головчук М.Ю., суть котрих полягає в натупному: "Проаналізувавши релігійну та наукову картини світу можна прийшли до висновку, що вони не є протилежними, а доповнюють одна одну, а іноді і говорять про те саме тільки різними словами. Про це говорили в свій час філософи та культурні діячі різних епох. Релігія та наука, тобто віра і знання, займають своє місце в свідомості людини, і те, що вона не може досягти розумом, вона покладає на віру. Хоча феномен віри не має раціонального пояснення, але людина без неї не може обійтися. Скажімо твердження про те, що Бога не існує можна довести з таким самим успіхом як і твердження про його існування. Але багато вчених, філософів в своїх творчих пошуках приходили до думки, що все, що є навколо не може існувати без якоїсь вищої сили”. Питання виникали по ходу доповіді, тому відповіді на них були включені в контекст доповіді.

Після цього слідувала доповідь Дробчака З.Д.: "Немає сумніву, що потрібно знаходити точки дотику між релігією та наукою. Адже всі пам’ятають епоху комунізму, коли панував науковий матеріалізм, чи більш далеку епоху Середньовіччя, коли панували релігійні погляди і придушувались наукові пошуки. В результаті бачимо, що ми отримали. Тим не менше як науку творили деякі діячі церкви (Ньютон був святенником) так і багато вчених є віруючими людьми. Адже коли проаналізувати весь світ з наукової точки зору, то ми побачимо наскільки вдало підібрані параметри для оптимального життя людини на землі. Коли б відбулося відхилення на кілька процентів в ту чи іншу сторону, скажімо якоїсь фізичної сталої, то життя людини було б під загрозою. Так само з фізичними взаємодіями, котрих є всього чотири, а при певних умовах між ними зникає різниця. Неможливо не помітити якийсь великий задум вищої сили. Чи скажімо тривалість життя людини теж закономірно випливає, якщо врахувати генну пам’ять людини про близько 50-ти попередніх поколінь. А от щодо віри в науці, то вона є, адже кожний вчений вірить в правильність своїх результатів, котрі з часом можуть бути підкоректовані або заперечені.”

Після цього в дискусію вступили студенти семінарії, котрі зменшення тривалості життя людини пояснили так: ”Чим більше людина віддаляється від Бога, тим менша тривалість її життя”. Також семінаристи висловили свої погляди щодо моральної сторони людського життя, якою вона повинна бути. Було задано запитання студенту семінарії :”Які зміни відбулися в людині, після того як Бог вигнав перших людей з Раю”. В результаті дискусії з даного питання не вдалося добитися повного взаємо порозуміння, але вже прослідковуються певні позитивні зрушення.

За браком часу не всі встигли висловитись, тому було вирішено провести ще одне засідання на подібну тему, котре повинно відбутися 21 лютого. Тема дискусії: "Духовне і матеріальне в релігійній і науковій картині світу”. Учасники клубу запрошують до дискусії всіх бажаючих викладачів та студентів університету. Ми хочемо, щоб коло нашої аудиторії вийшло зі стін фізико-математичного факультету. Можуть відвідувати дискусії теж інші особи, котрі не мають відношення до нашого університету. Місце проведення дискусії аудиторія №38 фізико-математичного факультету.

Яворський М. Т., канд. фізико-математичних наук, доцент.

Рудницький С.В., магістрант (фізика). :) ...  в 2001 році.